Останні події в Україні, анексія Криму, війна на Донбасі поставили гостре питання про проблеми передбачуваності дій Російської Федерації та його керівництва на світовій арені, в тому числі і зі своїми прикордонними сусідами: Україною, країнами Балтії, Білоруссю, Казахстаном, Китаєм, Японією тощо. Особливо гостро це питання стоїть в контексті національної безпеки України.
Відомі події, що розгорнулися навколо України в останні роки, часто пов'язують з ім'ям однієї людини - Владіміра Путіна, Президента Російської Федерації. Мовляв, варто вплинути якимось чином на цю людину або ж він з різних причин відійде від влади і все само собою владнається? Цілком імовірно, що особистісний фактор в історії людства відіграє важливу роль, але - чи є він визначальним, головним?
Відомі дії Росії щодо України впродовж останнього року, починаючи з лютого 2014р. і до цього часу, насамперед анексія Криму та військова інтервенція в Східній Україні, безпрецедентний політичний, економічний та інформаційний тиск на Україну, а також відверта конфронтація із Заходом, перш за все, зі США, свідчать про початок реалізації нової зовнішньополітичної стратегії Росії, попередньо сформульованої в низці останніх публічних програмних виступів В.Путіна. Загальне осмислення текстів цих звернень російського Президента і тих процесів, що розгортаються у контексті зовнішньополітичної та військової «активності» Росії останнього року, дозволяють стверджувати про формування нової зовнішньополітичної доктрини РФ – «Доктрини Путіна».
(Виступ посла Бориса Базилевського, провідного експерта Центру дослідження Росії, 20 березня 2015 в Белграді (Сербія) на міжнародній конференції "Українська криза - погляди з України, Німеччини та Сербії", організованої Фондом Фрідріха Еберта та Центром з міжнародних питань і питань безпеки Сербії.)
Події в Україні стали яскравим індикатором того, що перерозподіл діючих в Кремлі кланів має серйозне значення для процесів внутрішньої і зовнішньої політики Росії. Зафарбована терміном "гібридна", а по суті відкрита агресія Росії по відношенню до України, дозволяє припустити, що в даний момент на "колективного" В.Путіна в основному впливають представники "великодержавних силовиків", з врахуванням того, що протягом 2013-початку 2014 років у кремлівській верхівці відбулися суттєве перегрупування сил, подальший відхід від багатополярних, розгалужених форм “впливу” до консолідації силових структур навколо Путіна, при концентрації абсолютної самодержавної влади в руках останнього. Тому аналіз системи прийняття зовнішньополітичних рішень допоміг би не лише краще пізнати, як діє путінська вертикаль влади, а й дозволив би точніше зпрогнозувати подальші дії Кремля.
Вашингтон, Конгрес, 13 листопада 2014 р.
Тому пропоную спочатку поговорити про систему глобальної безпеки, бо це, власне, є ключовим питанням для визначення суті теперішньої ситуації та базою для відповідей на всі інші питання. У тому числі, як діяти відносно Росії.
Вплив санкцій на поведінку В. Путіна і економіку Росії - два абсолютно різних процеси! Тому почну з такого питання, яке я ставив собі відразу після військової анексії Криму Росією і початок кривавої війни на сході України, навіщо і чому вибрана війна? Чому не дипломатія або фінанси?
За останній рік в українських і західних мас-медіа вистачає публікацій, в яких авторитетні експерти безапеляційно зазначають, що, мовляв, ніхто не чекав, що Росія почне загарбання українських територій, що у ХХІ столітті в Європі таке можливо. Мовляв, дії Путіна виявилися для політичного й експертного середовища як України, так і світу вкрай несподіваними, і саме тому тривалий час ніхто не знав як протидіяти російській інвазії, а майже одразу по тому – й агресії спершу у Криму, а потім і на українському сході.
Михайло Гончар, Максим Алінов, Андрій Чубик 8 серпня 2014, 19:40
Європейський Союз зрештою відважився на санкції проти Росії. Після тривалих коливань, роздумів, дискусій. Спусковим механізмом став інцидент із збиттям над Україною пасажирського літака силами російських "фахівців".
Однак санкції мають вибірковий характер і не зачіпають повною мірою становий хребет російської економіки — нафтогазовий сектор. До того ж констатується, що у випадку, якщо санкції завдадуть шкоди ЄС, їх можуть переглянути.
Що це — чергова спроба грати з Росією в чергове попередження чи результат системної протидії проросійського лобі, помноженої на впливи непрозорих фінансових потоків, що генеруються експортом російських вуглеводнів у тиші банківських установ Європи?
Перш, ніж приступити до глобального геополітичного аналізу змін, що відбулися у світі і їх впливу на карколомну зміну політичного ландшафту України, ми маємо визначитися з певними засадами чи принципами здійснення такого аналізу. А саме: