https://glavcom.ua/columns/sborshevsky/dobre-tam-de-rosijan-nemaje-918970.html
Не знаю, чи вдалося соціологам довести наявність закону про історичну незмінність соціальних пропорцій, але, на мою думку, він все ж таки існує. Гасло «хліба і видовищ» залишається пріоритетним для великої, переважної кількості населення Землі. Зацикленість на найпримітивніших потребах, політична апатія, культурна низькопробність та вульгарщина є, на жаль, для багатьох, хто населяє нашу рідну Землю, головним «покликанням» і сенсом існування. Не хочу бути моралізатором і визнаю, що такий стан речей спричинений у багатьох випадках бідністю, несправедливим розподілом національного багатства, соціальним розшаруванням, маніпуляціями та багатьма іншими виразками сучасного суспільства, але ситуація від того не змінюється.
Нещодавнє використання ЗС України дрону (БПЛА) Bayraktar, а точніше – ті офіційні та журналістські коментарі щодо нього спонукають до аналізу реальної позиції, яку займає Німеччина в ситуації агресії РФ проти України і, зокрема, окупації Росією частини нашого Донбасу.
Сьомий рік триває російсько-українська війна, спричинена російською агресією проти України, окупацією Криму та частини Донбасу, спробами анексії АРК та м.Севастополь. Всі ці роки Збройні Сили України на фронті, а українська дипломатія на міжнародних дипломатичних майданчиках завдає героїчного, високопрофесійного та успішного спротиву переважаючим за своїми ресурсами і кількісними показниками силам супротивника, який володіє другим за потужністю ядерним військовим арсеналом та є другою конвенціональною військовою потугою в світі.
Для гармонійного поступального розвитку України необхідно остаточно вирішити питання нашої культурної ідентичности. Без цього всі інші державні дії будуть неефективними, оскільки всередині суспільства зберігатиметься, а ззовні підживлюватиметься постійна напруга. Ця ідентичність, як не крути, передусім упирається в питання історії та мови.
Проаналізуймо мовне питання. Багато списів зламано навколо цієї проблеми, багато спекуляцій нагромаджено. Когорту опонентів можна умовно розділити на три великі групи. Перша обстоює повернення до деколоніального стану, тобто коли українська мова вільно функціонувала на всій території України і не була загрожена ніякою іншою мовою. Друга пропонує відштовхуватися від нинішнього статус-кво, тобто затвердити де-юре українсько-російську двомовність, а також, в дусі європейських цінностей мультикультуралізму, захищати права усіх національних меншин. Третя група здогадується, що другою державною російську мову робити, мабуть, не годиться, усвідомлює важливість підтримки української мови, але сама продовжує розмовляти російською (бо так зручно) і пропонує взагалі не перейматися цим питанням; якось воно буде…
В сьогоднішній кризовій ситуації, коли ВООЗ оголосила глобальну пандемію вірусної інфекції COVID-2019, в багатьох країнах світу померлі від цього вірусу налічуються тисячами, важливо задати декілька запитань і проаналізувати що відбувається.
Важливо знайти відповіді, навіть у вигляді версій та можливих сценаріїв, тим паче що всі відповіді вже є у відкритих джерелах.
The resignation of the Government of Dmitry Medvedev did not make any surprise. According to a rather diplomatic assessment of the famous political analyst Anatoly Wasserman, “The economic theory used by the economic bloc of the government of the Russian Federation is fundamentally unfunctional” [1].
Incompetence, corruption, lack of strategic vision, absence of structural reforms, domination of state monopolies, imbalances in regional development, damaging of the federalism principles – these are, to name a few, problems Russian economy is faced with. In addition, ongoing, and in some components, toughening international sanctions led to economic recession, increased poverty, demographic crisis, environmental collapse, etc. Maybe the last straw on camel’s back was the latest study of the Accounting Chamber on environmental issues, which explicitly reveals impending collapse. “The environmental situation in Russia remains dysfunctional and continues to deteriorate: accumulated problems and climate change can lead to the 30% GDP decrease in the next 10 years,” claims the Accounts Chamber report on the “Ecology” National Project [2].
Здатність російського населення традиційно жити в злиднях, але почуватися «великими», роблять політику стримування у теперішній м’якій формі непродуктивною
Яка людина, таке і суспільство.
Звірина сутність людини грає у ній несподіваними вивертами базових інстинктів. І з цим нічого не поробиш — така людська природа. Разом з тим, людина є звіром соціальним, що накладає певні обмеження на його головну сутність. У цьому балансі звіриного і суспільного виникають, формуються, розвиваються, а часом, за непотрібністю, і зникають ті чи інші соціальні інститути, як водночас і уявлення людини про справедливість, честь, порядність та інші моральні чесноти. Суспільство формує правила співжиття своїх членів, стежить за їх дотриманням, карає чи морально засуджує порушників. Так складаються правова і суспільна база, на яких тримається людський розвиток.
Авторство деяких із наведених нижче висловів та афоризмів належить відомим свого часу філософам, історикам, письменникам та державним діячам, які жили в різні роки та епохи і в різних країнах світу. Проте свого смислового значення та актуальності вони не втратили і в наші дні.
І це досить показово засвідчує політика, здійснювана нинішнім режимом Російської Федерації. Віроломне зазіхання на землі нашої держави з метою розвалити її територіальну цілісність, підірвати її незалежність та обраний нею європейський курс розвитку вкотре підтвердило, що саме за роки президентства Путіна сучасна Росія все виразніше перетворюється на відвертого продовжувача ідеології колишньої радянської тоталітарної «імперії зла». Така його політика, пронизана великодержавницьким шовінізмом, усе більше віддаляє Росію ХХІ століття не лише від європейського, а й від світового співтовариства.