Шановні учасники конференції!
Дуже приємно бачити таке шановне товариство! І ще приємніше тут, у стінах Дипломатичної Академії, де я не був з того часу, як кілька років тому мене звідси звільнили – за те, що я в день незаконного утворення Уряду «тушок» в телеефірі сказав, що тодішній президент Янукович є клятвопорушником і погано скінчить.
Його радниця Ганна Герман тоді кричала - «Що ви мелете?»
Але повернуся від ностальгії до теми доповіді.
Насамперед мушу констатувати, що ідеологія нинішньої Росії відзначається еклектичністю, інтелектуальною невибагливістю й крайнім утилітаризмом. Як і двісті років тому, вона стоїть на трьох китах: «політичне православ’я», самодержавство і російський націоналізм.
Метою розмов про православ’я для нинішнього російського керівництва є прості цілі: утвердження індульгенції на порушення норм міжнародного права, консолідація консервативної частини світу та забивання ефіру особливо правильною пропагандою. Православ’я в Росії розуміється таким чином, що не має нічого спільного з вченням Ісуса Христа. Зокрема, включно із заповідями «не вбий» і «не вкради». Приміром, досі Російська православна церква не виступила проти агресії, а навпаки, підживлює її, заявляючи претензії на українську територію і святині. Звідси ж і оголошення Росією «сакральним» то Криму, то Алеппо – що хочуть «сокрасти», те й сакральне.
Другий стовп російської ідеології - самодержавство, вождизм, царизм, фюрерство. Самодержавство проголошує неподільність влади, абсолютну владу вождя. Але не її непогрішність, а навпаки, вічну згоду народу підтримувати всі її злочини і вважати їх еталоном. Самодержавство є дуже примітивною організацією влади, властивою ще дофеодальним суспільствам, на зразок Давнього Єгипту чи Вавилону. Самодержавство надзвичайно неефективне з точки зору розвитку країни, але досить ефективне з точки зору мобілізації, військової чи політичної, всіх бідних ресурсів таких суспільств.
Ідея народності розуміється як право росіян винищувати та асимілювати інородців на всіх територіях, які вдасться захопити, позбавлення їх права на Батьківщину і саме національне життя. Між тим, сам російський народ є досить молодим, він ще навіть не завершив асиміляцію фіно-угорських етносів, з нащадків яких він, власне, насамперед і складається.
Якщо ми спробуємо уважно, зі статистичними збірниками розглянути, чим є так звана «російська цивілізація», то ми побачимо, що є щось спільне, що справді об’єднує колись підкорені Росією чи СРСР народи світу – від угорців до чукч. Щоправда, при уважному розгляді ми побачимо, що це щось легше ідентифікується відсутністю чогось – слабкістю ВВП, браком моралі, поганою трудовою етикою, браком нормальної економічної мотивації, слабкістю соціальної структури, депопуляцією, браком правової держави, браком відповідальних еліт тощо.
Ідея «Російського світу» - глибоко периферійна. Росія вічно когось наздоганяє, то Америку, то Португалію. Це видно навіть за назвою – «Третій Рим». А чому не «Перша Сизрань»? Московські царі кількасот років страчували тих, хто сумнівався, що вони – нащадки, не більше і не менше, Римського імператора І століття Августа. Бути самими собою, тобто нащадками дрібних татарських та литовських князів, московським царям було «нє завлєкатєльно».
Нічого дивного в тому, що й матеріальна культура в Росії, скажемо м’яко, має обмаль інновацій.
Російський режим – це цивілізаційний «глухий кут». Дуже добре це показує не лише економічна статистика, а й російська пропаганда, яка робить ставку на найбільш ниці сторони людської природи.
Звідси дуже близько до розуміння агресивної природи «русского міра». Все просто. Щоб жити як на омріяному Заході, треба когось пограбувати. Це ускладнюється правовим нігілізмом і приниженістю росіян у себе вдома. Щоб бути щасливими, їм треба бачити поряд когось ще більш приниженого, ніж вони. Головна причина агресивності Росії полягає в її крайній неконкурентоздатності, в нездатності влади подолати цю неконкурентоздатність і в бажанні спрямувати агресію росіян проти когось ще. Саме звідси пошук Росією ворогів по всьому периметру кордонів.
Тепер ключове. Чому все це трапляється саме з Росією?
Понад 80 відсотків росіян підтримують російську владу в її війні з Україною. Хтось скаже – одурманені ТV. Але обдурити можна тільки того, хто хоче бути обдуреним. Адже росіяни в цілому досить швидкі розумом і не менш компетентно, ніж інші народи, обирають товари в магазинах.
Тоді звідки такий моральний релятивізм (по-простому, безсовісність більшості)?
Відповідь на великі питання, як завжди, криється в історії.
По-перше, науковим фактом є те, що кам’яна доба в Росії тривала до середини першого тисячоліття. Перші вироби з металу (привізні) на території Центральної Росії з’явилися в середині І тисячоліття до н. е., тобто на 4 тисячі років пізніше, ніж у більшості країн Європи, в тому числі в Україні.
Криміналісти дивуються, чому в Росії злочинність в 10 раз вище, ніж в ЄС (за неофіційними даними – в 30-40), а також чому низька тривалість життя. Дивуватися нічому, якщо знати, що в деяких формально європейських регіонах Росії ще п’ятсот років тому була кам’яна доба.
В Австралії аборигени в 11 разів частіше опиняються за гратами, ніж інші і живуть на 17 років менше. У Новій Зеландії лише 10% населення складають маорі, але в тюрмах – це половина ув’язнених.
Політкоректність не дозволяє сказати, що це все через те, що ці народи не дуже давно з кам’яної доби. Вони не гірші за інших, просто цим народам ще більше потрібен подвиг і робота їхніх кращих людей, щоб покращити ситуацію.
Як пишуть антропологи, відсутність поняття загальної правди поширене в деяких первісних суспільствах, де умови існування особливо важкі. Тут існують гостро непримиренні "правди" ворогуючих племен, схильних до конкуренції, а не до співпраці, й індивідуальні правди кожного члена племені.
По-друге, надзвичайно багато в становленні країн і народів грають батьки-засновники. Якщо це Джордж Вашингтон, Бенджамін Франклін і Томас Джефферсон, то виходять Сполучені Штати Америки. А якщо "Біс", "Упир", "Лєший", "Глист" і "Сопля" – то "Новоросія".
Якщо це Володимир Мономах, який в 12 столітті закликав скасувати смертну кару, «не караючи смертю ні правого, ні винного», то це саме та спадщина, яку виводить на вулиці мільйон за побитих студентів.
А якщо батьки-засновники – Невський, Грозний, Петро Перший? "Хороші" росіяни при заснуванні держави багаторазово програвали "поганим". Чому - особливе питання.
У результаті універсальна правда росіянам виявляється не потрібною. Як писав ще Пушкін, "всех низких истин мне дороже нас возвышающий обман".
Це говориться не для того, щоб зневажати сусідів. А для того, щоб розуміти їхні мотивації і те, що моральні зміни – найтриваліші.
Ну і, наостанок, відповідь на питання. Що з цим усім робити сусідам Росії? Який найкращий рецепт.
Нещодавно представник російського МЗС заявив, що НАТО – зовсім не анахронізм, що це дуже корисна організація для його членів, що завдяки НАТО знижуються витрати на оборону для країн-учасниць, ніхто з НАТО виходити не має наміру і т.д. Така зміна російської риторики сталося тому, що росіяни реагують на силу: як тільки НАТО посилив свій східний фланг (та й продовжує його посилювати), з Росії відразу "здуло" велику частину риторики про агресивний блок і протистояння. Якщо в Україні чи на Заході хочуть нормальних відносин з Росією, то ми повинні пам’ятати, що говорив Черчилль свого часу: «Ніщо Росія так не поважає і ні перед чим так не схиляється, як перед грубою військовою силою».
Найкращий засіб для безконфліктних відносин з Росією – це наявність військовою, економічної й організаційної сили європейських держав та їхніх союзників.
*Інформація про автора:
Олександр Палій, кандидат політичних наук
Статтю підготовлено на основі виступу на Міжнародній конференції «Цивілізаційна війна Росії проти України і Заходу: світоглядно-інформаційний вимір».