ukr

Денис Богуш*: Маніпулятивні стратегії російської інформаційної війни


Статті

Я так назвав свою доповідь тому, що зараз у світі іде велика дискусія про те, що це таке робить Росія, як це назвати. І зараз трохи про методологію, терміни і визначення.

Я почну фразою із китайського трактату Сунь-цзи: «Найкраща війна – це розбити задуми супротивника. На наступному місці – розбити його союзи, слідом за цим – розбити його війська, і найгірше – осаджувати фортеці». Це було написано у ІІ ст. до н.е. у Китаї в трактаті «Мистецтво війни».

Моя доповідь ґрунтується на результатах кількох робіт, які ми провели. Одна з них – «Російська пропаганда стосовно України протягом сирійської кампанії», на тему якої я робив доповідь у Вільнюсі в аналітичному центрі  Stratcom NATO. Вони знаходяться в Ризі, тому там проходило виїзне засідання. Також були роботи «Спеціальні інформаційні операції як один із інструментів асиметричної гібридної війни», «Російська пропаганда» тощо.

Трошки визначень, що таке «гібридна війна», «інформаційні війни», «інформаційні операції», «психологічні операції», «маніпулятивні стратегії». Звідки взявся термін «гібридна війна»? Все почалося зі статті голови штабу Російської Федерації Герасимова: там він жодним чином не сказав, що була гібридна війна. І всі стали говорити, що це була гібридна війна, що це щось нове, стали з одного боку «пиляти бюджети», а з іншого, – говорити, що це дуже складно, і не потрібно реагувати, як на нормальні військові дії. На мою думку, в спецопераціях, які проводить РФ, гібридності дуже-дуже мало. Це звичайні інформаційні та психологічні операції. Просто для того, щоб говорити якось по-новому і не діяти ні з боку України, ні з боку НАТО, вживають цей термін. Кажуть: «о, це ж гібридна війна, ми ж цього не знаємо, потрібно це все вивчати».

Якщо говорити про те, що це відбувається, то це звичайна інформаційна війна, класифікацію якої розробили ще у 1995 р. і, в якій є розділ «психологічна війна». І в цій «психологічній війні» є декілька пунктів: операції проти національної самосвідомості, операції проти керівництва протилежної сторони, операції проти військ супротивника і культурні конфлікти.

Найбільш адекватним терміном зараз є «інформаційна операція», і він вже прийнятий у світі, затверджений багатьма документами. А також «психологічна операція». У кожній країні навіть існують спеціальні війська, які займаються такою діяльністю.

Найсучасніша класифікація інформаційних операцій поділяє їх на наступальні інформаційні операції, оборонні публічні і суспільні. Архітектура класифікації всіх цих психологічних операцій дуже велика.

Якщо говорити про слово «маніпулятивна», то хотілось би сказати, що це агресивний план дій, розроблений та впроваджений суб’єктом-маніпулятором, з прихованим змістом та стратегічним задумом, для цільових аудиторій в інформаційному, віртуальному та реальному просторах.

Чому я взяв слово «маніпулятивний»? Тому що коли я вивчав американську класифікацію, зрозумів, що росіяни роблять зовсім інакше.  Вони побудували всю свою логіку по одній простій книжці. По-перше, є два рівня інформаційних спецоперацій: центральний рівень (центральні телеканали) і регіональний рівень. Навіть на сайті зовнішньої розвідки Міністерства оборони України є цей слайд про структуроване управління інформаційного протиборства: яким чином вони структуруються,  скільки людей задіяно в інформаційній операції. Є така книжка, її автор Кара-Мурза – «Манипуляция сознанием». Вона була видана мільйонними тиражами в РФ і в Україні, і росіяни по цій книжці проводять усю свою інформаційну активність. Я маю на увазі контент, в якому є теми: маніпуляції почуттями і страхом, спотворення реальності за допомогою ТБ, відключення історичної пам’яті, атмосфера аморальності. Це основні елементи, які є у цій книжці.

І зараз є зовсім нова тема – дизайн реальності, концептуальне управління реальністю. Нині існує дуже багато розробок у цьому напрямку. Продукція сенсів в сучасному світі відбувається головним концептуальним методом управління реальністю. Якщо якась громада або країна має свою картину світу і систему координат, таким чином вона захищена від зовнішніх впливів. Сильніші країни для впливу і контролю над такими спільнотами нав’язують свій спосіб життя, свою картину світу та правила життя. Якщо дивитися на це з точки зору системного підходу, то будь-яка система розвивається, якщо у неї є джерело продукції смислів існування. Тому будь-яка організація або країна повинні дбати про структуру та інституції в середині себе, які б продукували власні сенси. Якщо таких інституцій всередині системи не існує, то система, як доступна, розвивається на основі і під впливом зовнішніх сенсів.

Тут я хочу сказати про три цілі, які переслідує Російська федерація у цій війні. Перша ціль: дестабілізація політичної ситуації в Україні і зниження довіри громадян до державних інститутів і керівництва країни, психологічний тиск на керівництво країни і суспільство для дезорієнтації; продукування розколу в українському суспільстві за етнічною та регіональною ознаками, забезпечення існування в Україні груп підтримки агресивних дій Росії.

Друга: введення в оману світове співтовариство з метою перекладання на Україну відповідальності за людські жертви, розруху і, в підсумку, зниження рівня її міжнародної підтримки; інформаційна підтримка з «відбілювання» російських військ, що беруть участь у конфлікті; нейтралізація можливої критики Росії з боку провідних західних країн.

І третя ціль: забезпечення максимальної підтримки політики Путіна населенням Росії в цілому і України, зокрема; консолідація російського суспільства навколо Путіна.

І тут же про і інструментарій. Інструменти класичні: це ТВ-канали, медіа, акції, мітинги, прес-конференції, листівки, засоби зовнішньої реклами, чутки, Інтернет і соціальні мережі. Один із інструментів – Sputnik, російське радіо. Вдумайтесь: воно мовить на 160 країн 40-ма мовами. Уявіть цю силу інформаційного потоку! Навіть всесвітня служба BBC зробила заяву про те, що вона програє війну Росії, тому що вона і фінансується зовсім іншим чином, і російська пропаганда працює в контексті свободи слова. Тобто, в світі є різні точки зору, але ніхто не думав, що одну точку зору можна робити повністю брехливу, а коментар до неї – нейтральним. Вони таким чином роблять всю цю пропаганду.

Для аналізу контенту, ми розробили декілька методів: кількісний аналіз, аналіз сенсів, «піраміда впливу». Ми дослідили декілька сайтів: Russia Today, Russia 24, АиФ.ру, РИА.ру. Місяць 2015 р. У місяць продукується 21 990 новин. Це 700 новин на одному сайті в день. Тобто, уявіть собі: в день на сайті РИА.ру 700 новин. Якщо говорити, скільки там про Україну, то з семиста новин 150 про Україну. Якась частина з цього – брехлива. Тобто, там є відсоток правди, а є і повна брехня.

Якщо говорити про методологію, яку ми придумали, то це 4 рівня: 1) рівень шоків, смерті, для людей, які не читають книжки. На них впливають шоками, емоціями. Це маса людей у

світі і Україні; 2) раціональна аргументація, Шоки якимось чином пояснюють; 3) люди, які читають книжки. На рівні відбуваються маніпуляції історією; 4) якщо люди знають таке слово, як «ідентичність», то це вже четвертий рівень. І ми всі думаємо: а чого така маячня в цій пропаганді? Ми просто іншого рівня, а на масу це працює. Приклади: це переклад з англійської мови – «Американцы реально правят в Украине», «Жители Польши, которые родились перед Второй мировой на территориях, принадлежащих сейчас Украине, заявляют, что сейчас могут получить утраченную собственность», «Бойцы ИГИЛа бегут в Украину, где они присоединяются к украинским вооруженным силам и помогают им сражаться против ЛНР и ДНР», «США планируют разрушить Россию одним мгновенным мегаударом», «Националисты из Украины едут убивать россиян в Сирии», «Украинские бандеровцы в форме НАТО были убиты в Сирии».

І тут по темам. Тема «Україна та Європа – історичні вороги». І цей потік щодня. Якщо ми навіть будемо робити StopFake – про одну чи іншу новину говорити, що це брехня, а їх 700 у день. Тобто, там такий потік великий, і вони на це розраховують. «Евроинтеграция не удалась», «Украина должна будет присоединиться к Польше», «Добровольческие батальоны, которые убивают детей на Донбассе, вернутся домой в Западную Украину, чтобы зачистить её от национальных меньшинств» і т.д. І ми це зробили по темам. Наприклад, взагалі про ІГІЛ: «Радикальная исламизация Украины» – вони це пишуть і хтось це читає у багатьох країнах світу. «Боевики ИГИЛ убивают мирных жителей Донбасса», «В Україні править нелегальний фашистський уряд», «Польща і Україна – вороги» – це окрема дуже серйозна тема; «Наростає напруга між країнами Європи».

Ми зробили для того, щоб візуалізувати, які слова вони частіше вживають, так для першого рівня це слово «kill». Якщо говорити про третій рівень, то основна тема – це «ІІ Світова війна». Це вони на основну масу роблять такі речі. Тобто, на них впливають емоціями, шоками. У них немає часу думати і читати книжки, а хто ж там винний.

Висновки. Ключова ідея – ми повинні зрозуміти, що російська дезінформаційна активність потужна, ефективна і диверсифікована, тобто багаторівнева. Вона повинна розглядатись на багатьох рівнях і різних цільових аудиторій. Це дуже серйозний інформаційний продукт, який використовується, і до нього потрібно ставитись таким же чином. Тому що це не просто маячня, це структурована пропаганда, структурована інформаційна спецоперація. На жаль, адекватна протидія з боку української сторони фактично відсутня. Всі дії в інформаційній сфері у цьому сегменті будуються не на принципах інформаційних воєн, а на принципах роботи журналістів у мирний час і на банальному поширенні інформації. Це до наших міністерств і навіть до силових структур. І тут три листа рекомендацій, я просто зачитаю.

  1. Актуалізувати безсумнівний факт існування російської дезінформаційної діяльності, важливість розуміння цього факту. До речі, в багатьох країнах Європи про це сперечаються – чи є російська пропаганда, чи її немає. Тобто, вони ще точно не вирішили, і це цілий шмат роботи, сказати, що вона є, і надати докази. 

  2. Щоб широкі маси обговорювали цю тему, політики і експерти повинні тривало і послідовно просувати це питання і піднімати його на різних платформах не тільки в Україні, але й у всьому світі. Ці зусилля повинні бути систематичними і підтримуватися соціологічними оглядами, які допоможуть скоригувати шляхи і засоби контрпропаганди. Обговорення повинно включати у себе різні приклади дезінформації, явні викриття. 

  3. Збільшити актуалізацію обговорення різних видів дезінформації. Обговорення повинно проводитись на різних рівнях і в різній формі, таких як: експертні думки, огляди, шоу, комік-шоу. Повинна бути охоплена якомога більша аудиторія. Не тільки аудиторія, яка безпосередньо знаходиться під впливом цієї діяльності, але також і аудиторія, яка може потенційно потрапити під цей вплив у майбутньому. Це повинно бути зроблено для формування громадської думки як ефективного інструменту захисту від пропаганди. 

  4. Заснувати методи і засоби дезавуювання неправдивої інформації на міжнародних стандартах і схемах трансляції та сприйняття. Телебачення залишається ключовим інструментом комунікації та передачі. Згідно з дослідженням, найбільш інтенсивна активність Російської Федерації запускається через телебачення за підтримки радіо та Інтернету. РФ хоче збільшити охоплення своїм ТВ-сигналом і посилити його в якомога більшій кількості країн. Телебачення дає максимум можливостей впливати на широкі маси і формувати думку громадськості. 

  5. Необхідно визначити силу та інтенсивність ТВ-каналу та частку дезінформації, яка є.

  6. Заходи протидії повинні бути винайдені згідно з визначеними рівнями дезінформаційної діяльності. Наприклад: перший і другий рівні більшою мірою повинні бути передані через телебачення, радіо та Інтернет. У той час, як третій та четвертий рівні повинні бути адресовані через стратегічні інструменти, такі як видання історичних книжок, організація спеціалізованих освітніх таборів, он-лайн курсів. Люди, які читають книжки, – це їхній рівень, і росіяни для цього випускають «Історію Криму», вони ставлять пам’ятник Володимиру в Москві і таке інше. Це для цих аудиторій. 

  7. Необхідно визначити цільову аудиторію російської дезінформаційної діяльності в кожній країні. Це залежить від кількості каналів, інструментів комунікації. У кожній країні інтенсивність і різноманітність російського сигналу відмінна від інших, тому потребує окремих досліджень, проведених з використанням специфічних маркетингових заходів. 

 

Які принципи протидії?

  1. Професійний замовник від влади. Тобто потрібно, щоб була політична воля  і замовлення на таку діяльність, щоб влада звернула на це увагу. 

  2. «Один голос». Потрібно, щоб ця діяльність координувалась як із іміджем України, так і з іншими темами. Тобто всі ми повинні говорити одним голосом. 

  3. Системність підходу. Потрібно, щоб ми знали цю силу сигналу і вкладали в свою силу сигналу.

  4. Блокування російського сигналу для цільових аудиторій.

  5. Асиметричні спецоперації.

  6. Робота у Росії, національна пропаганда, контрпропаганда Росії. 

  7. Кіно з національними героями і культурні центри за кордоном.

     

Це дуже коротко, дуже просто. Такі прості поради, що потрібно вже зараз робити для протидії цьому.

                                                                                                                                                                                   

* Відомості про автора:

Богуш Денис Олександрович, експерт Центру дослідження Росії, спікер Конференції аналітичного центру  Stratcom NATO, розробник методології комплексної оцінки російської пропаганди


Стенограма виступу на Міжнародній конференції «Цивілізаційна війна Росії проти України і Заходу: світоглядно-інформаційний вимір».


06.03.2017 07:00:00