Віктор Гвоздь*: Російсько-китайські відносини в контексті глобальної безпеки
Шановні колеги. Головною метою нашої зустрічі є розгляд російсько-китайських відносин, а також оцінка їх впливу на ситуацію у світі, в тому числі у контексті глобальної безпеки. Дане питання має вкрай важливе значення як в плані вірного розуміння характеру ключових геополітичних процесів світового рівня, так і їх значення для нашої Держави в умовах продовження Росією збройної агресії проти України.
Так, відносини між Китаєм та Росією в значеній мірі визначають стратегічний баланс сил у світі в процесі формування нового світового устрою з двома провідними центрами сили, а саме: США і КНР. Даний процес має складний та суперечливий характер і визначається двома протилежними тенденціями у розвитку американсько-китайських стосунків. З однієї сторони США та КНР здійснюють заходи з побудови стратегічного партнерства сторін як найбільш потужних держав світу, а з іншої – зберігають розбіжності з низки важливих питань, що створює підґрунтя для суперництва між ними та конфлікту їх інтересів.
На глобальному рівні це стосується боротьби між США та КНР за світове лідерство, яка поки що має обмежений характер, однак з часом набуватиме все більшої гостроти. Водночас США та Китай мають ряд суперечності щодо впливу в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, які набувають періодичної активізації на фоні загострення чутливих регіональних проблем (зокрема довкола ракетно-ядерної програми КНРД). Крім того, по мірі зростання потенціалів США та КНР набуватиме посилення і суперництво сторін за доступ до світових природних ресурсів та ринків.
У такій ситуації як США, так і КНР формують власні сфери геополітичного впливу, що має зміцнити їх позиції у новому двополярному світі.
В цьому плані головним напрямом дій Вашингтону є поглиблення воєнно-політичних та торговельно-економічних відносин з традиційними союзниками та партнерами США, насамперед ЄС, НАТО, Японією та Південною Кореєю. Крім того США докладають зусиль з посилення свого впливу також і в інших регіонах світу, в т.ч. на пострадянському просторі, Близькому Сході, Африці та Південно-Східній Азії.
У свою чергу Китай будує власну сферу впливу у світі шляхом зайняття провідної ролі у просуванні процесів глобалізації світової економіки. Пріоритетність даного питання для КНР неодноразово підтверджувалась лідером країни Сі Цзіньпіном у ході різних міжнародних заходів, у т.ч. на Всесвітньому економічному форумі в Давосі в січні цього року та на саміті «великої двадцятки» у Гамбурзі в липні поточного року.
Основними інструментами Пекіну з реалізації такої політики є розвиток зв’язків з потенційними партнерами КНР як на двосторонньому рівні, так і в рамках різних ініціатив та міжнародних організацій. В першу чергу це стосується стратегічної ініціативи КНР «Пояс і шлях» («Економічний пояс Шовкового шляху та Морського шовкового шляху 21 століття»), а також Шанхайської організації співробітництва (ШОС), групи БРІКС, Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) та Асоціації країн Південно-Східної Азії (АСЕАН).
У наведеному контексті особливе значення для Китаю має Росія, що пов’язано як зі власними китайськими інтересами, так і спільними інтересами двох країн. Так, головними з таких інтересів КНР є розширення можливостей доступу до російських ресурсів, економіки та ринку, а також передових технологій у військовій сфері, які залишилися у Російської Федерації від Радянського Союзу. Крім того, порівняна слабкість Росії та малонаселеність її східних територій відкриває широкі можливості для зовнішньої експансії Китаю у північному напрямку. Дане питання набуває особливої важливості для КНР в умовах стрімкого зростання чисельності населення країни.
У свою чергу, Росія також має високий рівень зацікавленості у розвитку воєнно-політичного та торговельно-економічного співробітництва з Китаєм як провідним центром сили з незалежною від Заходу зовнішньою політикою. За рахунок цього Москва сподівається посилити свої можливості у протистоянні зі США, НАТО та ЄС, а також компенсувати західні санкції. В даному зв’язку Росія робить розрахунок як на суперечності між США та КНР з низки проблем у їх відносинах, так і на зростаючі потреби Китаю у сучасних технологіях, сировинних ресурсах та ринках збуту китайської продукції.
Сприятливе підґрунтя для поглиблення взаємодії сторін створює також спільність їх позицій з важливих міжнародних проблем, включаючи посилення ядерної безпеки у світ та активізацію боротьби з тероризмом, а також принципів врегулювання ситуації у кризових регіонах світу та міжнародних конфліктів. Зокрема, це стосується Сирії, Ірану та Північної Кореї. Крім того, Росія та Китай займають спільні позиції з питань підвищення ролі та значення ШОС, БРІКС, АТЕС і АСЕАН.
Разом з тим, незважаючи на взаємну зацікавленість Китаю та Росію у розвитку співробітництва між ними, політика Пекіну принципово суперечить геополітичним інтересам Москви. Головним змістом таких інтересів є перетворення Росії у велику світову державу на рівні з іншими центрами сили та зі своєю зоною впливу. Саме для досягнення даної мети і реалізуються плани відновлення російського контролю над пострадянським простором шляхом побудови Євразійського союзу та «руського світу».
Все це очевидно передбачає і встановлення рівноправних відносин між Росією та Китаєм. Однак, абсолютна перевага КНР над Російською Федерацією за економічним, етнічним та певною мірою і військовим потенціалами, робить Москву другорядним партнером Пекіну.
На слайд. ВВП КНР становить 21,3 трлн дол. США проти 3,4 трлн дол. США у Росії, а чисельність населення – 1,4 млрд осіб проти 0,14 млрд осіб. При цьому, якщо на території Східного Сибіру та Далекого Сходу РФ проживає не більше 5 млн. осіб, то у сусідніх провінціях Китаю – понад 100 млн. осіб.
При цьому, в рамках розвитку торговельно-економічного співробітництва з Росією Китай поступово встановлює контроль не тільки над російською економікою, але й над її територіями.
На слайд. У 2008 році Москва повернула Китаю ряд острівних територій на річці Амур поблизу міста Хабаровськ загальною площею 174 тис. гектарів. У 2010-2011 роках Москва передала в оренду КНР близько 1,5 млн гектарів тайги (під вирубку лісу) та сільськогосподарських угідь. У 2014 році така практика була легітимізована Законом «Про території випереджуючого соціально-економічного розвитку в Російській Федерації». На основі цього закону досягнута домовленість щодо передачі в оренду КНР терміном на 49 років більш ніж 300 тис. гектарів землі у Забайкальському краї РФ. При цьому Китай отримав право на безлімітне (а, фактично, безконтрольне) залучення китайських громадян для освоєння згаданих територій. Зрозуміло, що ці землі вже ніколи не повернуться до Росії.
Крім того, протягом останнього часу в рамках реалізації стратегічної ініціативи «Пояс і шлях» Китай суттєво посилив свої позиції в економіках пострадянських країн та вже переважає Росію за рядом ключових показників. Насамперед це стосується країн Центральної Азії.
На слайд. У 2017 році частка КНР у зовнішній торгівлі Киргизстану досягла 57%, в той час як Росії – знизилась до 17%; Таджикистану – 42% та 18%; Узбекистану – 21% та 20%. Швидко збільшуються і обсяги китайських інвестицій в економіку пострадянських країн, які також починають перевищувати російські інвестиції. Обсяг накопичених інвестицій КНР в економіку Казахстану становить 12,6 млрд дол. США, в той час, як Росії – 8,9 млрд дол. США; Таджикистану 1,16 млрд дол. США та 0,986 млрд дол. США; Узбекистану – 7,6 млрд дол. США та 6 млрд дол. США. При цьому протягом 2016 року приток китайських коштів до Казахстану в сім разів перевищив даний показник за 2015 рік.
За рахунок цього Китай фактично зводить нанівець плани Москви щодо побудови Євразійського Союзу як нової форми об’єднання колишніх радянських республік на чолі із Росією. Водночас Росія програє КНР і в Європі.
На слайд. Обсяг взаємної торгівлі КНР з ЄС становить 560 млрд дол. США за рік, тоді як Росії з Європейським Союзом – 177 млрд дол. США.
Тим самим, в той час як Москва продовжує збройну агресію проти України та конфліктує із Заходом, Китай впевнено втягує Росію до сфери свого впливу та підриває її позиції у життєво важливих для неї регіонах світу.
Наслідком цього є вкрай неоднозначний характер відносин між КНР та Росією, які з однієї сторони є ситуативними партнерами, а з іншої – мають більш глибокі суперечності, ніж Китай та СРСР у 60-і роки минулого століття.
Свідченням такої ситуації є характер двостороннього співробітництва між КНР та Росією.
Так, підвищення взаємної зацікавленості Пекіну та Москви у поглибленні відносин сторін призвело до активізації контактів між ними на всіх рівнях. З початку поточного року відбулось п’ять особистих зустрічей Голови КНР Сі Цзіньпіна та президента Росії В.Путіна. Крім того, в листопаді ц.р. у Пекіні була проведена зустріч глав урядів за участю голови уряду Росії Д.Медведєва та прем’єра Державної ради Китаю Лі Кецяна. Проводились також систематичні переговори між представниками міністерств та відомств.
На слайд. Зустрічі президента Росії В.Путіна та Голови КНР Сі Цзіньпіна
14 травня ц.р. у рамках Міжнародного форуму «Поясу і шляху» в Пекіні;
8 червня ц.р. на саміті ШОС в Астані;
4 липня ц.р. у Москві; 2 вересня ц.р. у ході саміту БРІКС у Китаї;
10 листопада ц.р. на полях саміту АТЕС у В’єтнамі.
У ході згаданих заходів був досягнутий широких спектр домовленостей щодо розвитку співробітництва між двома країнами у політичній, економічній, безпековій та гуманітарній сферах.
Крім того були укладені угоди та підписані контракти стосовно реалізації спільних проектів у різних галузях, у т.ч. енергетиці, будівництві об’єктів інфраструктури, розвитку виробничих потужностей, авіації, космонавтики, сільського господарства, торгівлі, фінансів та гуманітарних обмінів.
За рахунок цього була досягнута низка практичних результатів, які мали позитивне значення для обох країн.
Так, після певного періоду спаду, набула активізації взаємна торгівля між Росією та Китаєм. З січня по вересень поточного року загальний обсяг товарообігу між двома країнами зріс на 22,4% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року до 61,37 млрд дол. США. При цьому Китай фактично компенсував Росії ті втрати, які були понесені нею внаслідок скорочення обсягів торгівлі з ЄС через взаємні санкції.
Крім того, на противагу скороченню обсягів західних інвестицій у російську економіку, Китай наростив інвестиційне співробітництво з Російською Федерацією. Виходячи з узагальнення даних різних джерел, за станом на 2017 рік, обсяг накопичених китайських інвестицій в економіку Росії становить близько 16 млрд дол. США зі щорічним приростом до 3 млрд дол. США (дані різних, у т.ч. офіційних джерел, щодо обсягів китайських інвестицій у російську економіку та їх щорічного приросту мають суттєві розбіжності: від 10 до 45 млрд дол. США та від 450 млн до 2,9 млрд дол. США).
На слайд. Найбільш масштабні проекти, які реалізуються Росією та Китаєм. Російсько-китайський газопровід «Сила Сибіру» та заводи зі скраплення газу в Амурській області і на півострові Ямал, а також спорудження міжнародних транспортних коридорів «Примор’я 1» та «Примор’я 2». Крім того, Росія вийшла на перше місце серед поставників нафти до Китаю, а китайські нафтові компанії фактично зайняли місце західних концернів Statoil, Eni та ExxonMobil, які залишили Російську Федерацію внаслідок санкцій США і ЄС. При цьому китайська сторона вже придбала близько 30% акцій російської компанії «Роснефть» і має намір збільшити свій пакет.
Якісно нового рівня набуває також розвиток співробітництва КНР та Росії у воєнно-політичній, військово-технічній та військовій сферах. Так, у ході 53-ї Мюнхенської конференції з питань міжнародної безпеки в лютому поточного року. Китай та Росія виступили зі спільними ініціативами щодо зниження рівня небезпеки застосування ядерної зброї, попередження можливості отримання терористами ядерних та радіологічних матеріалів, а також зменшення ризиків військової конфронтації. При цьому було висловлено спільне негативне ставлення КНР та Росії до заходів США з розгортання американської системи ПРО на території Південної Кореї, а також активізації військових навчань у західній частині Тихого океану.
На основі такого підходу, за ініціативи РФ, був розроблений план розвитку відносин між Росією та КНР у військовій сфері на період 2017-2020 років. Серед іншого передбачається збільшення кількості та розширення масштабів спільних військових навчань двох країн.
На слайд. У поточному році найбільш масштабним заходом військового співробітництва Росії та КНР стали навчання «Морська взаємодія – 2017», які проводились в липні ц.р. в акваторії Балтійського моря та у вересні ц.р. у Японському морі в районі Владивостока. Відпрацьовувалися питання взаємодії сторін при проведенні контртерористичних і рятувальних операцій.
Триває військово-технічне співробітництво між Росією та Китаєм.
На слайд. Продовжується реалізація контракту щодо поставок КНР російських винищувачів Су-35 (здійснюються з грудня 2016 року), а також планується передача Китаю з 2018 року нових російських ЗРК С-400.
Показовий характер мали також саміти ШОС у Казахстані в червні цього року та БРІКС у КНР у вересні поточного року, які проводились на рівні глав держав-членів згаданих організацій.
Так, головним результатом саміту ШОС стало приєднання Індії та Пакистану до складу організації, що суттєво підвищило її політичний та економічний статус. Крім того, сторони прийняли конвенцію ШОС щодо протидії тероризму, а також досягли згоди стосовно продовження роботи з поглиблення торговельно-економічного співробітництва в рамках організації.
В свою чергу, в ході саміту БРІКС була досягнута згода учасників організації щодо активізації діалогу в інтересах підвищення рівня взаємної відкритості та сприяння розвитку світової економіки, а також збільшення внеску у забезпечення стабільності у світі.
В цілому наведені досягнення створили додаткові можливості для економічного росту КНР та Росії, нарощування їх військових потенціалів та посилення координації дій сторін у військовій сфері, а також зміцнення позицій двох країн на міжнародній арені.
Так, зростання обсягів торгівлі та взаємних інвестицій КНР та Росії сприяли певному відновленню російської економіки та підтриманню стійкої тенденції економічного росту Китаю. Крім того, це стимулювало дії сторін щодо відмови від доларів США у взаємних розрахунках та переходу на рублі і юані. Тим самим були створені передумови для зниження їх залежності від фінансової системи США, а також послаблення міжнародних позицій американської валюти.
Водночас поглиблення співробітництва між КНР та Росією в ООН, ШОС, БРІКС, АТЕС та інших організацій дозволило підвищити роль та значення т.зв. «третього світу» як альтернативи Заходу. З однієї сторони це сприяло консолідації країн з економіками, що розвиваються, довкола Китаю, а з іншої – надало можливість Росії уникнути міжнародної ізоляції внаслідок політичних санкцій з боку США та ЄС.
Незважаючи на переважно символічний характер військових навчань КНР та Росії, збільшення їх кількості та розширення масштабів і географії проведення постає очевидним сигналом можливості скоординованих дій сторін проти спільних противників у різних регіонах світу. При цьому, за рахунок військово-технічного співробітництва сторін Китай отримує можливість переведення його збройних сил на якісно новий технічний рівень, а Росія отримує кошти для розвитку її оборонно-промислового комплексу та розробки нових військових технологій.
Все це зміщує стратегічний баланс сил у світі на користь КНР, а також підвищують здатність Росії до протистояння зі США і Європою та продовження збройної агресії проти України.
В той же час, на теперішньому етапі Китай поки що не має намірів будувати союзницькі відносини з Росією на антиамериканській основі. Причиною цього є взаємні інтереси США та КНР як двох провідних держав світу, що робить Сполучені Штати Америки більш важливим партнером для Китаю, ніж Російська Федерація з економічної та геополітичної точки зору.
На слайд. Обсяги взаємної торгівлі між КНР та США становлять близько 520 млрд дол. США, в той час, як між Китаєм та Росією – лише близько 70 млрд дол. США. За станом на 2017 року взаємні накопичені інвестиції КНР та США досягли понад 60 млрд дол. США, в той час, як Китаю та Росії – лише близько 16 млрд дол. США.
Стратегічний характер відносин між США та КНР був підтверджений у ході зустрічей лідерів двох країн протягом поточного року (в квітні у США, в липні на полях саміту G20 у ФРН та у листопаді в Китаї). Головним результатом діалогу сторін стало досягнення згоди щодо виведення американсько-китайських стосунків на якісно новий рівень на принципах відмови від конфронтації між двома країнами та вирішення всіх спірних питань на основі взаємних компромісів.
Прикладами практичної реалізації такого підходу стали підсумки переговорів Президента США Д.Трампа та Голови КНР Сі Цзіньпіна в листопаді цього року, у ході якої була укладена низка торговельно-економічних контрактів на суму 253,4 млрд дол. США, а також досягнута домовленість щодо спільного економічного тиску на КНДР.
Водночас, незважаючи на збереження негативного ставлення Китаю до активізації військової діяльності США в АТР, з жовтня цього року Пекін відкрив порт Сянган (Гонконг) для американських військових кораблів, у т.ч. авіаносців.
Така позиція Китаю викликає негативну реакцію Москви, яка вбачає в ній загрозу власним інтересам. Зокрема, відразу ж після підписання КНР та США в листопаді цього року угоди про реалізацію проекту видобутку і скраплення газу у штаті Аляска, що створює конкуренцію російському проекту «Сила Сибіру», міністр закордонних справ Росії С.Лавров попередив Китай щодо «можливості нестачі у нього газу».
Крім того, прямою загрозою Росії вважається посилення китайської присутності на сході Російської Федерації, що супроводжується активізацією військової діяльності КНР у прикордонних районах країни. Зокрема, в серпні-вересні ц.р. у північно-західній провінції Ганьсу було проведено навчання Народно-визвольної армії Китаю «Вогняна сила 2017», а в автономному районі Внутрішня Монголія навчання «Перехід 2017». Відпрацьовувались питання перекиду військ на велику відстань та проведення військових операцій. До навчань залучались війська 80-ї армії (штаб м.Вейфан) Північного командування та 76-ї армії (м.Баоцзи) Західного командування НВАК. При цьому угруповання військ НВАК у прикордонних з Росією військових округах КНР майже в три рази переважає угруповання військ Східного та Центрального військових округів Росії.
У рамках реагування на загрози з боку КНР Росія нарощує бойовий потенціал та підтримує високий рівень готовності угруповання своїх військ на Східному напрямку. Так, здійснюються заходи з технічного переоснащення з’єднань та частин Східного військового округу збройних сил Росії, а також проводяться систематичні навчання з вирішенням завдань нарощування угруповань військ та проведення оборонних операцій у сусідніх з Китаєм районах Росії. Зокрема, комплекс навчань такого характеру був проведений у серпні-жовтня поточного року на єдиному оперативному фоні з СКШН «Захід-2017». До навчань залучались війська 29 (штаб м.Чита) і 36 (м.Улан-Уде) загальновійськових армій на Забайкальському напрямку та 5-ї (м.Уссурійськ) і 35-ї (Амурська обл., м. Білогорськ (Белогорск) загальновійськових армій на Приморському напрямку.
Незважаючи на згадані проблеми, Китай та Росія продовжуватимуть активний розвиток співробітництва за всіма напрямами, яке може набути відкритого антиамериканського характеру у випадку виникнення протистояння між КНР та США і Європою.
У такому випадку Пекін і Москва можуть розпочати скоординовані дії з відстоювання своїх позицій перед Заходом, а також здійснення тиску на США і Європу та підриву їх позицій. Формами подібних дій можуть бути застосування елементів торговельних війн, перенаправлення російського експорту нафти та газу з Європи на Китай, здійснення спільних кібератак на американські та європейські комп’ютерні мережі, підтримка різного роду популістських сил у США та ЄС тощо.
Крім того, Китай та Росія можуть посилити воєнно-політичне, військове та військово-технічне співробітництво між двома країнами. При цьому КНР гарантує безпеку Росії на Східному напрямку, що дозволить їй наростити свою військову присутність на Заході. Водночас можуть бути узгоджені плани бойового застосування збройних сил двох країн, у т.ч. їх стратегічних ядерних складових.
Все це здійснюватиме суттєвий негативний вплив на глобальну безпеку у світі в плані виникнення потужного протистояння між китайсько-російським блоком та західними країнами. При цьому Україна опиниться на перетині їх інтересів у Центрально-Східній Європі. Однак, на сьогодні подібний сценарій має здебільшого гіпотетичний характер і навряд чи реалізується у найближчий перспективі.
_________
* Відомості про автора:
Віктор Гвоздь – Президент Незалежного аналітичного центру геополітичних досліджень «Борисфен Інтел», кандидат військових наук.
Статтю підготовлено на основі виступу на Міжнародній конференції «Росія і Китай: сучасний стан та перспективи розвитку»