ukr

Михайло Самусь*: Ведення неоголошених воєн, створення і підтримка парамілітарних утворень як форми міжнародного тероризму


Статті

Державний тероризм – це насилля з боку держави, яке не має законодавчого або судового забезпечення та може практикуватись державними силовими структурами як всередині держави, так і за її кордонами - аж до проведення спеціальних операцій проти інших держав.

На відміну від війни участь державних силових структур в акціях державного тероризму старанно приховується.

Ознаки державної тероризму чітко визначені у Женевській декларації Генеральної Асамблеї ООН щодо тероризму (Doc. A/42/307, 29 May 1987, Annex, Geneva, 21 March 1987):

- Створення та підтримка озброєних загонів найманців, з метою знищення суверенітету іншої держави.

- Вбивства і спроби вбивств державних діячів інших держав або національно-визвольних рухів, що направляються державою незалежно від того чи виконуються вони за допомогою військового удару, спеціальних операцій або найму агентів.

- Таємні операції розвідувальних або інших державних сил, спрямовані на дестабілізацію або підпорядкування іншої держави, національно-визвольного руху або міжнародного мирного руху. 

- Кампанії з дезінформації, спрямовані на дестабілізацію інших держав.

- Продаж зброї, що підтримує продовження регіональних воєн і затримує політичне вирішення конфліктів.

Виходячи з вищезазначеного, Росія цілеспрямовано проводить політику державного тероризму. З 2014 року ця політика набула особливо небезпечних  масштабів та інтенсивності, розгорнувши масові терористичні акції в Криму, на Донбасі, збивши літак МН-17, реалізувавши операцію спецслужб у кейсі Скрипалі, провівши цілий ряд операцій на Балканах, в Африці, на Близькому Сході та Латинський Америці.

Окремо слід зупинитися на «феномені» так званих російських «приватних військових компаній».

У Росії традиційно право на насилля належить державі. Або тим, кому держава делегує це право. Саме поняття «приватних військових компаній» та інших начебто незалежних від держави парамілітарних груп в Росії не має жодного сенсу. Оскільки, в Росії не існує ні юридичних, ні ментальних принципів існування організацій, які можуть приватизувати собі право на насилля. Це є святою цінністю для влади. І ця святіть є непорушною. 

Так звані приватні військові компанії в РФ з юридичної точки зору - це ніщо інше як установи прикриття для підрозділів російських спецслужб та сил спеціальних операцій. В Росії не існує правових основ для створення ПВК. Натомість існують правові основи для створення російськими спецслужбами установ прикриття. І це є поширеною практикою. 

Ці підрозділи створюються для виконання спеціальних завдань та ведення спеціальної розвідки в зонах збройних конфліктів та інших районах застосування ЗС РФ та російських спецслужб. 

Саме цей принцип використовується для приховання прямої участі ЗС РФ у війні проти України на Донбасі.

У 2014 році на території України діяли групи спецназу, окремі нерегулярні збройні групи (на кшталт «казаків») під керівництвом ГРУ та ФСБ, а також розрізнені батальйонні тактичні групи ЗС РФ, які проводили операції з захоплення Слов’янська, Краматорська, організації проросійських заколотів у Донецьку, Горлівці, Луганську, інших містах Донбасу.

Окупаційний контингент ЗС РФ на окупованому Донбасі, який складається з 1 та 2 АК і входить до складу 8 ЗА зі штабом у Новочеркаську, росіяни називають «Народною міліцією». Всі військовослужбовці ЗС РФ, які служать в окупаційному контингенті на Донбасі мають документи прикриття з приналежністю до «Народної міліції». При цьому, громадяни інших країн (в тому числі, України) також мають документи прикриття, хоча, фактично, підписують контракти зі ЗС РФ або з ФСБ РФ. У січні 2015 року Путін підписав указ «Про внесення змін до положення про порядок проходження військової служби», чим було дозволено служити у ЗС РФ на контрактній основі будь-якому іноземному громадянину, який володіє російською мовою і раніше не порушував закон.

Коли російські, західні чи навіть наші українські ЗМІ, посадовці чи експерти говорять про приватні військові компанії або сепаратистів з «народної міліції», вони лише підтримують легенду російських спецслужб, яку вони створили для прикриття своїх операцій та спецпідрозділів. Насправді, важливо розуміти, що саме держава Росія проводить спецоперації на території іноземних держав, вбиває людей, підриває суверенітет, дестабілізує державні установи. Іншими словами Росія реалізує політику державного тероризму і про це варто говорити постійно і без напівтонів, якими є ті ж самі фейкові назви так званих ПВК.

На цей час повідомляється про діяльність російських спецпідрозділів під прикриттям так званих ПВК на Донбасі, в Сирії, Лівії, Судані, ЦАР, Латинській Америці. Буквально нещодавно було опубліковано повідомлення про поразку «російських підрозділів» у Мозамбіку.

Страшні відео, опубліковані нещодавно в Ютубі демонструють як російські військові, які позиціонують себе представниками «ПВК Вагнер», катують та буквально розрізають на шматки сирійця. Так само російські військові діяли і діють на Донбасі.

Міжнародний суд ООН має винести рішення по позову України проти Росії про порушення двох конвенцій — про боротьбу з фінансуванням тероризму і про ліквідацію всіх форм расової дискримінації у 2022 - 2023 роках.

На мою думку, зараз нагальним завданням є постійне доведення до міжнародного співтовариства реальної ситуації довкола так званих російських ПВК та інших парамілітарних та нерегулярних угруповань, розтлумачуючи, що це прямі нащадки НКВД-КДБ. І завдання та методи у них такі ж самі – реалізація політики державного тероризму. Навіть якщо називають їх модним словом – «гібридна війна».

_________

*Відомості про автора:

Михайло Самусь, заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань

Статтю підготовлено на основі виступу на конференції «Тероризм у внутрішній та зовнішній політиці Росії»

22.12.2019 20:00:00