Авторство деяких із наведених нижче висловів та афоризмів належить відомим свого часу філософам, історикам, письменникам та державним діячам, які жили в різні роки та епохи і в різних країнах світу. Проте свого смислового значення та актуальності вони не втратили і в наші дні.
І це досить показово засвідчує політика, здійснювана нинішнім режимом Російської Федерації. Віроломне зазіхання на землі нашої держави з метою розвалити її територіальну цілісність, підірвати її незалежність та обраний нею європейський курс розвитку вкотре підтвердило, що саме за роки президентства Путіна сучасна Росія все виразніше перетворюється на відвертого продовжувача ідеології колишньої радянської тоталітарної «імперії зла». Така його політика, пронизана великодержавницьким шовінізмом, усе більше віддаляє Росію ХХІ століття не лише від європейського, а й від світового співтовариства.
Тому не потребує якихось коментарів такий вислів відомого російського філософа, прозаїка та поета, автора книги «Больная Россия» (1910 р.) Дмитра Сергійовича Мережковського (1866-1941 рр.): «Вечная война России с Европой – космического зада с человеческим лицом». У 1920 році, як рішучий противник комунізму, він був змушений емігрувати з тодішньої Росії.
У цьому контексті доречно згадати також вислів іншого російського філософа, економіста й історика Петра Миколайовича Савицького (1895-1968 рр.), головного ідеолога євразійського руху серед російської еміграції в 20-ті роки минулого століття: «Русская революция покончила с Россией как частью Европы».
Саме до такого фінішу може дійти сучасна Росія внаслідок абсолютно очевидної імперської політики нинішнього господаря Кремля, який своїм зневажливим ставленням до цивілізованих норм міжнародного права намагається нав’язати Європі та світовому співтовариству свої «правила гри».
Такий «світогляд» не лише самого Путіна, а й прихильників методів його правління характеризує афоризм ще одного російського філософа тих далеких років Семена Людвиговича Франка (1877-1950 рр.), який був висланий із більшовицької Росії в 1922 році на так званому «філософському пароплаві»: «Русский дух не знает середины: либо все, либо ничего – вот его девиз».
Зберігає свою актуальність і вислів російського економіста, релігійного філософа, теолога і богослова Сергія Миколайовича Булгакова (1871-1944 рр.): «Нигде в Европе жизнь так глубоко не оскорбляет на каждом шагу, не мучает, не калечит, как в России».
Свого часу він викладав і в Києві, а в 1922 році був висланий із Росії також на «філософському пароплаві».
Наведені вище вислови містить «Энциклопедия новейших афоризмов. ХХ век» (м.Мінськ, «Современный литератор», 1999 р.).
Диктаторські методи президентства Путіна розкриває його ж заява: «Россия может подняться с колен и как следует огреть» («Мысли, афоризмы и шутки знаменитых мужчин». М., ЭКСМО ПРЕСС, 2001 р.).
Та хто поставив російський народ на коліна, не важко здогадатися. Кінцеві ж слова такої заяви Путіна є виявом зухвалої погрози, до демонстрації якої він удавався вже не раз.
Ще в далекому 1615 році один із видатних дипломатів світу, шведський державний діяч Аксель Густафсон Оксеншерна (1583-1654 рр.) висловив таку думку: «Безперечно, що в особі росіян ми маємо невірного, але разом з тим могутнього сусіда, якому через його вроджені, всмоктані з молоком матері підступність та брехливість не можна вірити, але який внаслідок своєї могутності страшний не лише нам, але й багатьом своїм сусідам, як ми це ще добре пам’ятаємо» (П.А.Мусский. 100 великих дипломатов. М., «Вече», 2001 р.).
Певною мірою співзвучним такому вислову є афоризм видатного англійського драматурга і поета Уільяма Шекспіра (1564-1616 рр.): «Той, хто досягнув межі вищої влади, є небезпечний тим, що владолюбство нищить в ньому сердечність» («Энциклопедия мысли», м.Харків, вид-во «Прапор», 1995 р.).
Ось як тлумачив слово «владолюбство» відомий письменник, етнограф і лексикограф Володимир Даль (1801-1872 рр.): «страсть к господству, к властвованию», а слово «владолюбний» – як «никому не желающий подчиняться» (Владимир Даль. «Толковый словарь живого великорусского языка», том 1. М., «Русский язык», 1978 р.).
Використані вище афоризми двох видатних письменників однозначно характеризують і нинішнього російського самодержця, який до того ж дотримується ще й принципу «розділяй і володарюй». Справжнє походження такого принципу не встановлено, але він приписується водночас македонському царю Філіппу ІІ (382-336 рр. до н.е.), французькому королю Людовіку ХІ (1423-1483 рр.) та італійському політичному мислителю, історику та письменнику Нікколло ді Бернардо Маккіавеллі (1469-1527 рр.). Проте цікаво, що саме Маккіавеллі вважав, що заради зміцнення держави є прийнятними будь-які засоби. Більше того, спасіння своєї Італії він убачав лише в необмеженій владі господаря. Це була система безпринципної політики, яка не зупинялася ні перед чим для досягнення поставленої мети.
Чи варто доводити, що такою є й сутність політики нинішнього президента РФ?
Давньому французькому королю Людовіку ХІV Великому (1638-1715 рр.) приписують вислів «Держава – це я» (Ф.Брокгауз, И.Ефрон. «Иллюстрированный энциклопедический словарь», М.,ЭКСМО, 2007 р.).
Судячи з його дій, Путін керується і цим принципом, не відаючи, що він застосовується виключно до осіб, які, займаючи високі посади, діють свавільно, деспотично.
Інспірована ним ще й зухвала інформаційна війна проти України, яка базується на суцільних вигадках, брехні та фальсифікації, є свідченням того, що він проповідує ще й таку «філософію» вождя нацизму: «Чем грандиознее ложь, тем легче ей готовы поверить» («Мысли, афоризмы и шутки знаменитых мужчин». М., ЭКСМО ПРЕСС, 2001р.).
Із цього ж інформаційного джерела процитуємо думку про Путіна вже сучасного російського політика Володимира Рижкова: «Президент говорит, что он отвечает за все. Я боюсь, что когда-нибудь он за все и ответит».
Не буде зайвим додати до цього в перекладі українською мовою такий вислів відомого політика, колишнього Прем’єр-міністра Ізраїлю Голди Меір (1898-1978 рр.), яка народилася в Києві: «Політичний лідер, який не вагається, перш ніж втягнути свій народ у війну, не має права бути лідером» («Мысли, афоризмы и шутки знаменитых женщин». М., ЭКСМО, 2007 р.).
Та багатовікова історія людства свідчить, що «агресори приходять і відходять, як і всяка нечисть». Таким висновком завершив книгу своїх спогадів і роздумів про непросте минуле й сучасне нашої України під назвою «Облога. Від Переяслава й донині» (ДП «ГДІП», 2018 р.) знаний журналіст, мій багаторічний знайомий і старший колега, також ветеран вітчизняної дипломатичної служби Володимир Лазарович Чорний, виходець із села Івангород, що на Черкащині.
Тому пам’ятаймо такі рядки з вірша талановитого українського поета-шістдесятника Василя Симоненка (1935-1963 рр.):
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!
a
_________
*Відомості про автора:
Юрій Богаєвський – Надзвичайний і Повноважний Посол України, ветеран дипломатичної служби