Виступ на міжнародній конференції «Тренди російської економіки: висновки для України і Заходу».
*Перший заступник директора НІСД, член-кореспондент НАН України, д.е.н., проф.
За підсумками двох останніх років багато фахівців справедливо заговорили про економічну кризу в Росії.
Такі думки є слушними і низка економічних тенденцій це підтверджують. Проте для України важливо оцінити не сам факт такої кризи, а здатність російської економіки підживлювати гібридну війну в умовах, що склалися.
Зважаючи на це варто подивитися на ситуацію саме в такому контексті. Про що мова. Із запровадженням економічних санкцій для РФ поступово формується нова парадигма економічного розвитку. Її економіка звикає до санкцій і починає сприймати нові умови функціонування як нормальні. Тому, доцільно осмислити існуючу економічну ситуацію в Росії як у контексті кризи, так і в контексті нової «нормальності».
Отже, що ми маємо стосовно кризи. Статистика дає нам «сухі» факти, а саме:
- частка російської економіки у світовому ВВП суттєво знизилася. За підсумками 2015 р. частка Росії у формуванні світового ВВП скоротилася до 1,8 %. Для порівняння у «досанкційному» 2013 р. її частка була майже 3 %. При цьому номінальний обсяг ВВП країни відкинутий до рівня 2007 р. (трохи більше 1,3 трлн дол. США);
- вартісні показники експорту товарів Росії у 2015 р. скоротилися порівняно з 2013 р. на 35 %. Знову ж таки це рівень 2007 р. Втім, РФ залишається 15-м експортером у світі із часткою 2,1 % у світовому експорті;
- знизилася роль РФ у глобальному споживанні товарів. Вартісні показники російського імпорту товарів за два роки скоротились на 42 %, а частка споживання світового імпорту скоротилась до 1,3 %;
- РФ фактично заблоковано вихід на світові ринки запозичень. Провідні міжнародні рейтингові агентства у 2014 – 2015 рр. понизили суверенні рейтинги РФ. Так, довгостроковий кредитний рейтинг РФ в іноземній валюті від агентств S&P і Moody's перебуває на спекулятивному («сміттєвому») рівні, а агентство Fitch оцінює такий рейтинг РФ на останньому щаблі інвестиційного рівня;
- відтік капіталу з РФ досяг рекордних обсягів. За два роки після введення санкцій (протягом 2014 р. – І кварталу 2016 р.) з РФ було виведено 218 млрд. дол. США. Це фактично такий же обсяг капіталу, який був виведений за попередній чотирирічний період 2010-2013 рр. - 226 млрд. дол. США;
- знизилася інвестиційна привабливість російської економіки. З 2014 р. різко зменшилися обсяги надходження прямих іноземних інвестицій в економіку РФ. Якщо у 2013 р. їх обсяги досягли 69 млрд. дол. США, то у 2014 р. іноземні інвестори спрямували в економіку РФ втричі менше інвестицій – 22 млрд. дол. США., У 2015 р. їх обсяги знову зменшилися більш ніж утричі – до 6,5 млрд. дол. США;
- скоротилися російські інвестиції в інші країни. Їх максимальний рівень мав місце у 2013 р. - 85 млрд. дол. США. У 2014 – 2015 рр. цей показник скоротився до 55 та 20 млрд. дол. США відповідно;
- різко впали портфельні інвестицій в економіку РФ. Протягом 2014-2015 р. іноземні інвестори вилучили з економіки РФ портфельні інвестиції у розмірі 36 млрд. дол. США (у 2014 р. – 23 млрд. дол. США і у 2015 р. – 13 млрд. дол. США).
На перший погляд дані невтішні. Але давайте поглянемо на ситуацію з позицій нової «нормальності». Беруся стверджувати, що економічна політика РФ враховує ситуацію тривалого виснаження задля досягнення політичних цілей.
Іншими словами, економіка РФ має достатній потенціал для багаторічної ізоляції, а отже тут залишаються значні ресурси для підживлення гібридних конфліктів, і не тільки в Україні.
Окремі тенденції розвитку економіки РФ свідчать про її адаптацію до діючих санкцій, які мають обмежений потенціал. Спробую це довести наступними фактами:
- незважаючи на санкції рівень експортної орієнтації економіки РФ зберігається. За підсумками 2015 р. частка експорту РФ у ВВП склала 26 %. Це характерно для розвинених країн та відповідає рівню Італії – 25 %; Канади – 26; Франції – 20. Китай за 10 років скоротив цей показник з 34 % до 21 %. Виключенням є Німеччина, з експортоорієнтованою економікою де частка експорту у ВВП складає майже 40%. Звідси висновок: санкції щодо російського експорту мають обмежений потенціал, а російська економіка здатна цьому протистояти. До речі для України цей показник вищий ніж для Німеччини – 42 %, і ми постійно відчуваємо, які загрози формує надмірний рівень експортної орієнтації при його низькотехнологічній структурі.
- економіка РФ утримує низький рівень імпортозалежності. Частка імпорту у ВВП для РФ у 2015 р. склала 16 %, що свідчить про низьку імпортозалежність. Для порівняння цей показник в Німеччині складає 31 %; Франції – 23 %; Італії – 23 %, в Україні – 41 %.
- Росія зберігає високий рівень позитивного сальдо зовнішньої торгівлі товарами. Попри значні темпи скорочення експорту, в РФ цей показник стабільно високий, а у 2015 р. він навіть виріс майже до 10 % ВВП. Це свідчить, що РФ зберігає досить надійні канали притоку валюти, що дозволяє певною мірою врівноважувати проблеми відтоку капіталу.
- Росія зберегла як географічну структуру експорту так і його товарну спеціалізацію. Основними ринками, на які Росія постачає свої товари є провідні країни ЄС, а саме Нідерланди, Італія та Німеччина. В загальній географічній структурі товарного експорту Росії у 2015 р. їх частка складала 21 % (два роки тому 23 %). Частка інших провідних торговельних партнерів Росії протягом двох років також залишались практично без змін. Більш-менш помітно скоротилася частка Польщі (з 3,7 % до 2,8 %) та зросла частка Китаю (з 6,8 % до 8,2 %). Щодо товарної спеціалізації то тут традиційно домінує мінеральне паливо, частка якого порівняно з 2013 р. скоротилася з 71 % до 63 %.
Але важливо тут інше. В основі вартісного скорочення експорту Росії лежать не санкції, а ринкові чинники, такі як цінова кон’юнктура та зростаюча конкуренція. Більше того, у 2015 р. Росія суттєво збільшила фізичні обсяги експорту, проте отримала його значне зменшення по вартості.
Яскравим прикладом є ситуація із нафтою. У 2015 р., порівняно з 2013 р., Росія збільшила фізичні обсяги експорту сирої нафти на 8 млн. тон (або на 3 %) та переробленої нафти на 20 млн. тон (або на 13%). Проте, через стрімке зниження цін на нафту, виручка від експорту цих двох позицій скоротилася майже вдвічі. Аналогічна ситуація має місце і по експорту вугілля, де фізичний приріст експорту на 10% супроводжувався 20% скорочення валютних надходжень.
Щодо природного газу, то фізичні обсяги його експорту за два останні роки скоротилися на третину. Проте це сталося не внаслідок обмежень чи суттєвого зменшення ціни, а через зниження потреби багатьох країн в природному газі та через збільшення конкуренції на цьому ринку.
Показовим прикладом є також динаміка експортних поставок РФ до Нідерландів. Його вартісні показники у 2015 р. скоротилися на 29 млрд. дол. США, або 42 %. Водночас, його фізичні обсяги зросли майже по всіх провідних позиціях експорту. Зокрема, фізичні обсяги експорту сирої нафти зросли на 4%, переробленої нафти на 10%, а вугілля на 68%. При цьому вартісні показники відповідно скоротилися на 17, 12 та 1,5 млрд. дол. США. Аналогічна ситуація спостерігається і щодо експорту товарів з Росії до Німеччини.
Навіть в умовах згортання виробництва Росія продовжує нарощувати експорт капіталу у форматі боргових інструментів. З одного боку це може опосередковано свідчити про чутливості економіки РФ до санкцій, а з іншого - це можна розглядати як диверсифікацію фінансових ризиків. У 2014 р. та 2015 р. обсяг російських прямих інвестицій закордон у боргові інструменти склав 75 та 78 млрд. дол. США, тоді як у 2013 р. цей показник складав 52 млрд. дол. США.
В контексті стійкості російської економіки не слід також забувати і про компенсаторні можливості Резервного Фонду та Фонду національного добробуту Росії. Їх обсяги на початок липня 2016 р. складають 111 млрд. дол. США, або 9 % ВВП РФ, що на 20 млрд. перевищує ВВП України у 2015 р.
Отже є підстави зробити висновок, що Росія добре підготувалась до затяжного протистояння, а її ресурси дозволяють не лише підтримувати, а й посилювати гібридні конфлікти.
Тепер доречно зупинитися на можливостях Росії продовжувати гібридну війну з Україною у економічній сфері. Очевидно, що посилення економічного тиску слід очікувати у тих сферах де ще зберігається відчутний вплив Росії на економіку України. На сьогодні відчутний потенціал дестабілізації української економіки з боку РФ зберігають заходи щодо:
– подальшого обмеження українського експорту у чутливих секторах економіки;
– замороження чи обмеження приватних переказів;
– дестабілізації банківської системи України.
Слід також аналізувати можливості обмеження трудової міграції з України до РФ та посилення економічних репресій щодо українських активів на території РФ.
Кілька тез про сфери збереження впливу Росії на національну економіку:
1. У торгівлі з РФ продовжує зберігатися диспаритет не на користь України. Зокрема, у 2015 р. загальне від’ємне сальдо цієї торгівлі склало 1,5 млрд. дол. США. У секторальному розрізі найбільш вразливою сферою залишається середньо- високотехнологічний сегмент українського експорту, де на російський ринок припадає 35 % відповідної продукції. Можливості українських експортерів розширити збут цієї продукції на неросійських ринках залишаються досить примарними. Як наслідок, російський ринок зберігає високу значущість для цього сегменту українського експорту.
2. Зберігаються достатньо міцні зв’язки України з РФ у фінансовому співробітництві. Так, прямі іноземні інвестиції з РФ в Україну протягом 2008 – 2015 рр. склали в середньому 2,3 % ВВП. Разом з тим слід зауважити, що присутність російського капіталу в Україні істотно перевищує зазначені обсяги, що пояснюється використанням офшорних механізмів оформлення інвестицій. Це, в свою чергу, ускладнює ідентифікацію російського походження бенефіціарів.
3. Зберігається висока залежність української економіки від РФ у сфері приватних грошових переказів. У 2015 р. перекази з РФ лідирують і складають 28 % всіх офіційних приватних надходжень з-за кордону. У цілому приватні офіційні грошові надходження з РФ впродовж 2008 – 2015 рр. мали тенденцію до зростання (з 1 % ВВП у 2008 р. до 1,3% у 2015 р.).
4. Існує висока ймовірність дестабілізації банківської системи України як внаслідок розгортання банківської кризи в РФ так і шляхом цілеспрямованих дій. Це може бути виведення російського банківського капіталу, банкрутство дочірніх російських банків, блокування роботи підприємств-позичальників в Україні тощо. За експертними оцінками частка російського банківського капіталу у банківській системі України складає 15% всіх активів та 18% кредитного портфеля юридичних та фізичних осіб. Банки з російським капіталом нагромадили п’яту частину загальних збитків банківської системи України. По потенціалу дестабілізуючий вплив на банківську систему України з боку російського капіталу може виявитись співставним з наслідками останньої світової фінансової кризи.
5. Ймовірними є економічні репресії стосовно українських активів на території РФ. Росія послідовно відходить від пріоритету міжнародного права щодо захисту прав іноземної власності на своїй території. У листопаді 2015 р. набули чинності «Дії у відповідь», передбачені Законом РФ «Про юрисдикційний імунітет іноземної держави та майна іноземної держави в РФ». Вони орієнтовані на випадки, коли за приватними позовами третіх осіб в іноземних державах будуть пред’явлені вимоги щодо стягнення суверенних активів РФ. Це, наприклад, справа ЮКОСа, очікувані позови щодо компенсації жертвам авіакатастрофи рейсу MH-17, позови України на розгляді у ЄСПЛ тощо. Такі позови мають значні перспективи позитивного розгляду, в т.ч. щодо компенсації наслідків військової агресії та анексії територій. Їх результатом можуть стати судові рішення щодо арешту російського майна. У відповідь слід очікувати підвищення загроз для українських активів на території РФ.
На завершення короткий висновок. В умовах дії санкцій Російська Федерація не втратила здатність до тривалого підживлення гібридних конфліктів. Це провокує її до пошуку нових засобів тиску на Україну та до активізації спроб їхнього нівелювання. Як наслідок, перед Україною стоїть потрійне завдання. По-перше, маємо переконати союзників у необхідності якомога тривалішого збереження санкцій. По-друге, необхідно напрацювати альтернативні рішення і засоби для компенсації наслідків можливого скасування санкцій. І, по-третє, ми повинні динамічно проводити внутрішні економічні і військові реформи для досягнення належного рівня стримування агресора.